Акмеологічний підхід до вивчення інформатики

Навчально-методичний посібник

На початку третього тисячоліття все більше обговорюється процес інтеграції України до світової спільноти, який не може відбуватися без інтеграції кожної конкретної людини.

   Тому перед загальноосвітньою школою поставлено завдання навчання   й виховання учнів, підготовка до успішної соціалізації, усвідомленого вибору професії. При цьому найважливіше зберегти і зміцнити здоров’я дитини.

   Виходячи з цього, у 90-ті роки XX ст. почала формуватися самостійна наукова дисципліна акмеологія, яка покликана вирішити проблему професійного зростання людини, її успішності.

  Ця наука виникла на стику природознавчих, суспільних і гуманітарних дисциплін і вивчає закономірності розвитку людини, особливо в процесі досягнення найвищого рівня цього розвитку.

  Окрім загальної акмеології уже сформувалися управлінська, військова, мистецька, педагогічна, спортивна. 

Засади  педагогічної  акмеології  розглянуто  в роботі В. Максимової «Акмеологія: нова якість освіти». Учена зазначає, що педагогічна акмеологія – це наука про якість людини і про якість життя. Вона прагне дослідити за яких умов досягається висока якість освіти, а також за яких умов учитель та учень досягне найвищого розвитку. Сам термін «акме» з грецької означає «вершина», у педагогіці розглядається як вершина розвитку особистості.

Учена зазначає, що для сучасної школи одним із прогресивних і перспективних є акмеологічний підхід,  тому що він дозволяє перевести школу з режиму функціонування в режим розвитку. А це означає підвищення якості освіти, навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності – головним. Необхідність акмеологічного підходу в навчально-виховному процесі школи очевидна, оскільки суспільство чекає від школи, що її випускники будуть комунікабельними, креативними, самостійно мислячими особами, які прагнуть успіху, самостійно будують траєкторію індивідуального розвитку.

          Пошук оптимальних, найбільш ефективних способів, що впливають на якість освіти, останнім часом тільки розширюється. Створюють нові педагогічні технології, актуалізують уже відомі. Оскільки витоки акмеології знаходяться в педагогіці та психології, то постає питання створення й апробації моделі акмеологічної школи.

Основна задача  акмеологічних технологій  –  сфор-мувати та закріпити у самосвідомості людини затребувану необхідність у самосвідомості, саморозвитку й  самореалізації, які дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне "Я".

До акмеологічних можна віднести такі технології:

ü ігрові (дидактична гра, технології ігромо-делювання);

ü технології психоконсультування;

ü тренінгові технології;

ü технології розвивального навчання;

ü технологія особистісно зорієнтованого навчання;

ü метод проектів.

Акме-технології спрямовані на формування мотиву самоствердження.  У зв’язку з цим пріоритетним для вчителя стає проблема розвитку навчальної мотивації учнів. Саме акме-технології допоможуть учням пізнати себе, свій внутрішній світ, усвідомити себе частиною соціуму.

Конкурентоспроможна людина – це фахівець (у нашому випадку – випускник школи), який має явні переваги в порівнянні з іншими фахівцями завдяки особистісному та професійному потенціалу. Вона здатна витримувати конкурси, вибори, умови середовища, що змінилось, переборювати перешкоди, домагатись успіху в житті, професійній сфері, закріплювати цю успішність у свідомості інших людей і робити свої дії певною нормою для інших. У конкурентоспроможного випускника добре розвинені адаптаційні та технологічні здібності. Детермінантами конкурентоспроможності є інтелект-туальні, емоційно-вольові, комунікативні переваги та складові здоров’я дитини.

   Успішність  соціалізації залежить від ціннісних орієнтацій і відносин, що складають ядро особистості. Багато в чому вона визначається запасом придбаних у школі знань, умінь і навичок, що будуть характеризувати дитину як суб’єкта діяльності. Кінцевий результат використання акме-технологій – стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконалення, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах.

Методологічна база акмеології дає можливість для створення акмеологічної школи. Амеологічна школа – це такий навчальний заклад, у якому  створені  всі  необхідні  умови  для  становлення  й  розвитку  в усіх суб’єктах освіти  уявлення  про  успіх,  високі  досягнення,  необхідні  для розвитку особистості й соціуму. В акмеологічній школі дитина розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння соціалізуватись, будувати відносини в колективі та соціуму.

Концептуальні основи акмеологіної школи реалізуються у програмі розвитку школи, у річному плані науково-методичної роботи школи. 

Діяльність школи здійснюється на основі неухильного дотримання законів прав та інтересів усіх суб’єктів освітньо-виховного процесу. Школа прагне до максимального врахування й задоволення потреб і схильностей учнів, інтересів їхніх батьків, приділяючи при цьому особливу увагу рішенню питань створення комфортних умов для виховання й навчання дітей, оптимізації діяльності педагогічних працівників.

Реалізація даної програми розвитку припускає створення в освітній установі умов для успішності всіх суб’єктів освітнього процесу:

·                 успіх розглядається як форма самореалізації особистості;

·                 досягнення успіху залежить від рівня само-збереження особистості,  уявлень про самореалізацію, від соціальної зрілості особистості й від усвідомлення соціальної відповідальності (Г. Тульчинський);

·                 соціальний успіх розуміється як таке освітньо-виховне середовище, в якому учні й учителі одержують можливість максимально повно реалізувати наявний у них творчий потенціал, інтелектуальні можливості, що сприяють успішній соціалізації дитини та її адаптації в мінливих соціально-економічних умовах;

·                 батьки, будучи рівноправними суб’єктами освіти та соціальними партнерами школи, мають можливість одержувати інформацію про успіхи своїх дітей і брати активну участь у створенні й коректуванні індивідуальної освітньої траєкторії своїх дітей.

У педагогічній науці вже, майже, неможливо створити щось  принципово нове. Ось так і з методом проектів. Якщо ретельно роздивитися, проаналізувати, то приходиш до висновку, що це все вже було…

        Метод проектів — це ідеї, практика, технології, що дозволяють перекинути місток між досвідом і проблемами педагогів першої третини XX ст. та вимогами сьогодення. У методі проектів, як педа­гогічній технології, відображено комплекс ідей, які найчіткіше були розроблені американським педа­гогом і філософом Джоном Дьюї (1859–1952 рр.). Джон Дьюї та його колеги були впевнені, що освіта має базуватися не на тих знаннях, які дитині стануть у пригоді колись у майбутньому, а на тому, що дитині потрібно саме сьогодні, на проблемах його реального життя.

Теоретичною основою такого підходу є «метод проектів», розроблений у 20-х роках XX ст. аме­риканським педагогом В. Кілпатриком на основі концепції прагматизму Джона Дьюї. Відповідно до цієї концепції, учні безпосередньо залучаються до практичної діяльності, в процесі якої опановують теоретичні знання, необхідні для виконання пев­них завдань. Метою впровадження «методу про­ектів» В.Кілпатрик вважав «виховання людини, що вміє працювати, постійно проявляючи свою ініціа­тиву, ставить собі масштабні практичні завдання й уміє їх використовувати».

Під словосполученням «метод проектів» ми розуміємо й певний комплекс ідей, і досить чітку технологію, й конкретну практику роботи.

Педагогічне проектування є діяльністю, що здійснюється в умовах освітнього процесу і спрямовується на забезпечення ефективного функціонування навчально-виховного процесу та забезпечує його розвиток. Цілеспрямована діяльність зумовлена необхідністю розв'язання актуальної проблеми, має творчий характер, а в освітній галузі – ціннісні орієнтації. Результатом діяльності педагогічного    проектування    буде    модель    об'єкта педагогічної діяльності, якій притаманні системні  властивості, яка базується на педагогічних новаціях, тому що в її основі лежить новий спосіб розв'язання проблеми. Педагогічне проектування передбачає й можливі варіанти використання. Суть проектування –  у виконанні соціального замовлення, що потребує ретельної конкретизації, тобто своєрідного прогнозу щодо того, чи можна взагалі досягти мети та якими саме методами. 

Схематично сутність методу проектів можна відобразити таким чином: 

У   1972  році  Паоло   Фрейре  назвав  традиційну педагогіку односторонньою передачею знань:

§  учитель навчає  –   учень навчається;

§  учитель знає все –  учень не знає нічого;

§  учитель думає –  учень відтворює знання, отримавши їх у готовому вигляді;

§   учитель говорить –  учень слухає;

§   учитель керує –  учень підпорядковується;

§   учитель вибирає – учень приймає;

§   учитель активний –  учень пасивний;

§   учитель визначає зміст навчання –  учень до нього пристосовується;

§   учитель авторитарний –  учень не має вільного вибору

§   учитель є суб'єктом –  учень об'єктом навчання.

На жаль, це є актуальним і сьогодні. Саме метод проектів дозволяє відійти від традиційності в навчанні. Слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед». Це цільовий акт діяльності, в основі якого –  інтереси учня.  Поняття проект має декілька значень: 

1.  Розроблений план споруди, виготовлення, реконструкції чогось.

2.  Попередній текст документа, задум чогось.

3.  Певна форма організації великих та відносно самостійних починань.

4.  Форма перебудови цілеспрямованої діяльності.

Фактично, проект –  це будь-який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації. Проект може здійснювати вчитель у процесі власної професійної діяльності, а може й учень –  як індивідуально, так і під керівництвом учителя. Проект повинен відповідати на запитання:

o  Навіщо, для чого він створений?

o  Наскільки новим постає бачення проблеми?

o  Наскільки процес відповідає вимогам часу?

o  Чи придатний він для втілення?

o  Чи завершений, готовий до реалізації?

При використанні в навчанні методу проектів змінюються стосунки між учителем та учнями:

• ž     учень визначає мету діяльності –  учитель допомагає йому в цьому;
• ž     учень відкриває нові знання –  учитель рекомендує джерело для їх здобуття;
•   учень експериментує –  учитель розкриває можливі форми й методи експерименту, допомагає організовувати навчально-трудову діяльність;
•     учень вибирає –  учитель сприяє прогнозуванню результатів вибору;
•     учень активний –  учитель створює умови для прояву активності;
•     учень –  суб'єкт навчання, учитель –  партнер;
•    учень несе відповідальність за результати своєї діяльності –  учитель допомагає отримати результати й виявити способи вдосконалення діяльності.

Цей метод полягає у вирішенні певної проблеми, що потребує використання різноманітних методів, засобів навчання та інтегрування знань, умінь, навичок із різних галузей науки, техніки, творчості.

В основі методу проектів лежить проблемне навчання, зокрема:

ü проблемно-пошукове;

ü проблемно-розвивальне;

ü продуктивне;

ü творче;

ü евристичне.

Сукупність методів, що використовуються в проектній діяльності можна узагальнити  за допомогою такої схеми 

Отже, проектне навчання –  це цілісна дидактична система, яка ґрунтується на логіко-психологічних закономірностях творчого засвоєння знань у навчальній діяльності. Педагогічна цінність методу проектів полягає в тому, що він, будучи методом практичної цілеспрямованої дії, відкриває можливості формування особистого життєвого досвіду дитини у взаємодії з довкіллям.

Це педагогічна технологія, яка активізує суб'єктивну позицію дитини в педагогічному процесі, виходячи з дитячих потреб і інтересів, вікових та індивідуальних особливостей учня, стимулює дитячу самодіяльність. Метод проектів виводить педагогічний процес зі стін навчального закладу в довкілля, природне та соціальне середовище.

Крім того, цей метод сприяє актуалізації знань, умінь, навичок учнів, їх практичному використанню у взаємодії з навколишнім середовищем. Він стимулює потреби дитини в самореалізації, самовираженні, в творчій особистісно та суспільно значимій діяльності; дозволяє поєднувати в педагогічному процесі колективне та індивідуальне. Це технологія, яка забезпечує розвиток особистості дитини, дозволяє вести учня сходинками розвитку –  від проекту до проекту.

Орієнтовний перелік обов'язкових критеріальних вимог до сучасного тлумачення проектної технології:

Ø   наявність освітньої проблеми, складність та актуальність якої відповідає навчальним запитам та життєвим потребам учнів;

             Ø дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;

Ø структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;

Ø моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми;

Ø постановка проблеми;

Ø дослідження;

Ø пошук шляхів розв'язання;

Ø експертиза та апробація версій;

Ø конструювання підсумкового проекту (чи його варіантів);

Ø захист проекту;

Ø корекція та впровадження;

Ø самостійний характер творчої активності учнів;

Ø практичне чи теоретичне (але обов'язково прикладне) значення результату діяльності проекту та готовність до застосування (впровадження);

Ø педагогічна цінність діяльності (учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, озброюються необхідними способами мислення та дій).

Для використання методу проектів необхідні   інтелектуальні вміння, які подано в блок- схемі 

Сучасна школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу, які дозволили б:

·  забезпечити високий інструментальний рівень знань випускників, уміння самостійно набувати і застосовувати їх на практиці;

·  розвивати кожного учня як творчу особистість, здатну до практичної роботи;

·  залучати кожного учня до активної пізнавальної діяльності;

· формувати навички пізнавальної і дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;

·  формувати в учнів цілісну картину світу;

· спілкуватися з однолітками не тільки своєї школи, міста, але й інших міст і навіть країн;

· грамотно працювати з інформацією і т. д.

Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, в якому обов'язково беруть участь розум, серце і руки ("Lernen mit Kopf, Herz und Hand"), тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.

Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:

·  планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

·  використовувати багато джерел інформації;

·  самостійно збирати і накопичувати матеріал;

·  аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;

·  приймати рішення;

·  встановлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним);

·  створювати "кінцевий продукт" –  матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій);

·  підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;

·  представляти створене перед аудиторією;

·  оцінювати себе та інших.

Метод проектів – педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти). Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.       

Дослідницькі проекти  потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми і накреслення шляхів її розв'язання.

Творчі проекти  не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, інтересам учасників проекту.

Ігрові проекти  –  учасники беруть собі визначені ролі. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями.

Домінуючим видом діяльності є гра.

Інформаційні проекти  спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Можлива така структура такого проекту: мета проекту, його актуальність; методи обробки та отримання інформації, результати (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, телеконференція). Такі проекти можуть бути частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані проекти – результат діяльності чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, тощо.) Проект потребує складання сценарію всієї діяльності з визначенням функцій кожного учасника . Особливо важливими є добра організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх впровадження в практику.

Найскладнішим для впровадження у навчальний процес проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап.

При плануванні на навчальний рік вчителю потрібно виділити провідну тему чи декілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі необхідно сформулювати відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Але варто пам’ятати, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат просто "витягується" із Інтернету.

Чіткість організації проектування визначається конкретністю постановки мети, визначенням запланованих результатів, виясненням вихідних даних. Дуже ефективним є використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де вказується необхідна і допоміжна література для самоосвіти, вимоги вчителя до якості проекту, форми і методи кількісної оцінки результатів, алгоритми проектування.

Необхідно організувати роботу таким чином, щоб учні навчалися:

·                     визначати основні і поточні (проміжні) мету і завдання;

·                     шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні;

·                     здійснювати і аргументувати вибір;

·                     передбачати наслідки вибору;

·                     діяти самостійно (без підказки);

·                     порівнювати отриманий результат з тим, що передбачається;

·                     об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування.

Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів змушує учнів об'єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню та формує соціалізовану особистість, працюючи у команді діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.

Досвід свідчить, що найскладніше самостійно розподіляти обов'язки. Важливо зазначити, що тут слід дотримуватися принципу "кожний робить те, що зможе зробити краще інших". Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.

Під час роботи з інформаційною частиною проекту деяким учням буде складно зорієнтуватися в інформаційному просторі. Тому рекомендую розпочати навчання учнів із пошуку і відбору необхідних відомостей, передбачаючи для цього тренінгові форми занять у рамках майже всіх навчальних предметів. Певні труднощі для учнів пов'язані з аналітичною частиною проекту. Вони не вміють розставити логічні та емоційні акценти, оцінити явища в цілому. Не завжди легко для них оцінити форму презентації матеріалу. Вчителю необхідно скласти графік індивідуальних консультацій, коли учні подають у чорновому варіанті підсумки чергового етапу роботи над проектом, і коригувати у випадку необхідності. Завдяки спланованим діям, учитель досягає взаємодії дитячої душі і розуму, навчає мислити. Ця основа сприяє формуванню вільної творчої особистості.

Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

Що ж необхідно для ефективного впровадження методу проектів у сучасній школі? Впровадження методу проектів - це важка, але цікава робота. Для досягнення результатів потрібна значна кількість часу, а також серйозна самостійна робота кожного члена колективу.

Метод проектів – одна із альтернатив класно-урочної системи, що використовується як доповнення до інших видів навчання, дає змогу отримати комплексні знання:

Головна перевага полягає в тому, що дитина з великою зацікавленістю буде виконувати ту діяльність, яку обере самостійно.

Формування в учнів дослідницьких навичок - одне з головних завдань сучасного уроку. Академік А.М.Колмогоров зазначав: «Звичайно, не з кожного учня вийде учений. Але необхідно добиватися, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя».

Основні вимоги, завдання, підходи до організації проектів подано у додатках 1-5; зразки проектів з досвіду роботи вчителя інформатики Дубенської гімназії №2 Антонів Т.В.– на диску:

1)  навчальні:

5 клас.  Тема уроку. Поняття про файл і папку.

     Тема уроку. Текстові та графічні обʹєкти слайдів.

9 клас. Тема уроку. Апаратне та програмне забезпечення комп’ютерних мереж.

Тема уроку. Інформація. Інформаційні процеси. Способи подання й кодування інформаційних повідомлень.

Тема уроку. Історія розвитку обчислювальної техніки.

Тема уроку. Комп’ютерні віруси.

Тема уроку. Комп’ютерні мережі.

10 клас. Тема уроку. Поняття про мультимедійні дані. Формати аудіо- та відеофайлів. Мультимедійні програвачі.

11 клас. Тема уроку. Конструювання лінійних алгоритмів та їх графічне подання. Алгоритмічні конструкції розгалуження та повторення, їх графічне подання. Конструювання алгоритмів з розгалуженнями. Виконання алгоритмів.

Тема уроку. Поняття алгоритму. Поняття мови програмування, програмного коду, середовища розробки програм, компілятора. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера. Графічне подання алгоритмів.

Тема уроку. Поняття моделі даних, бази даних. Поняття й призначення систем керування базами даних. Огляд реляційної моделі даних. Модель «сутність-зв’язок». Поняття відношення, атрибута, ключа, зв’язку. Класифікація зв’язків за множинністю та повнотою. Правила побудови моделі «сутність-зв’язок» предметної області.

2)  інформаційні:

інформаційний бюлетень до відкритого виховного заходу «Крок у прірву» (з формування в учнів усвідомленого ставлення до здоров’я);

3)  ігрові: інтелектуальне шоу «Найрозумніший»;

4)  дослідницькі:

відкритий виховний захід «Флора України» (з формування в учнів ціннісного ставлення до природи);

5)  учнівські: Замки Золотої підкови.

Насамкінець слід зазначити, що реалізація методу проектів на практиці змінює роль учителя під час навчального процесу. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учнів. Змінюється психологічний клімат у колективі, оскільки вчителю потрібно переорієнтувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Уміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини в процесі навчання.

Учитель має не тільки добре знати свій предмет, а й бути компетентним в інших галузях наук, бачити точки їх дотику. Педагог повинен знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання, він має бути комунікабельним, толерантним і, найголовніше, - творчим.

Чому саме метод проектів обирає більшість педагогів? Відповідь на це запитання підкаже схема, адже в процесі виконання проектів учні вчаться

Додаток 1

Основні завдання методу проектів:

І. Не лише передати учням сукупність тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.

2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).

3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.

4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Додаток 2

Вимоги до організації проекту:

1. Проект розробляється за ініціативи учнів. Тема проекту для всього класу одна, а шляхи її реалізації у кожній групі – різні.

2. Проект є значущим для найближчого та опосередкованого оточення учнів –  однокласників, батьків, знайомих.

3. Робота над проектом є дослідницькою, моделює роботу в науковій лабораторії.

4. Проект завжди педагогічно значущий, тобто учні набувають знань, будують стосунки, оволодівають необхідними способами мислення та дії.

5. Проект орієнтовано на вирішення конкретної проблеми, його результат має споживача.

6. Проект повинен бути завчасно спланованим, сконструйованим, але разом з тим допускає гнучкість та зміни під час виконання.

7. Проект повинен бути реалістичним, орієнтованим на ресурси, які має у своєму розпорядженні заклад освіти. 

Додаток 3

Загальні підходи до структурування проекту:

1. Починати потрібно з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників.

2. Далі вчителю необхідно продумати можливі варіанти проблем, котрі важливо досліджувати в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя (навідні запитання, ситуації, що сприяють визначенню проблем і т. ін.). Тут доречна «мозкова атака» з подальшим колективним обговоренням.

3. Важливим моментом є розподіл задач по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.

4. Потім починається самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними чи груповими дослідницькими, творчими задачами.

5. Постійно проводяться проміжні обговорення отриманих даних у групах (на уроках, під час роботи у бібліотеці, на заняттях у науковому товаристві й ін.)

6. Необхідним етапом виконання проектів є їх захист, опанування. 

7. Завершується робота колективним обговоренням, експертизою, оголошенням результатів зовнішньої оцінки, формулювання висновків.

Додаток 4

Параметри зовнішньої оцінки проекту:

• значущість та актуальність порушених проблем, адекватність їх досліджуваній тематиці;

• коректність використовуваних методів дослідження і методів обробки одержуваних результатів;

• активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей;

• колективний характер прийнятих рішень;

• характер спілкування і взаємодопомоги, взаємодоповнюваності учасників проекту;

• необхідна і достатня глибина проникнення в проблему, залучення знань з інших галузей;

• доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки;

• естетика оформлення результатів виконаного проекту;

• уміння відповідати на питання опонентів, лаконічність та аргументованість відповідей кожного члена групи.

Додаток 5

Функції (роль) вчителя під час роботи над проектом:

• допомагає учням у пошуках джерел інформації;

• сам є джерелом інформації;

• координує весь процес;

• підтримує, заохочує учнів; підтримує безупинний зворотній зв'язок, щоб допомагати учням просуватися в роботі над проектом.

Література

1.  Акмеологія в Україні: теорія і практика:[всеукр. наук. журнал]. - № 1. – 2010. – 152с.

2.  Афоніна М.В. Метод проектів в працях зарубіжних вчених [Електронний ресурс] /  М.В. Афоніна - Ейдос. – 2005. – 30 травня. – Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal/ 2005/0530.htm.

3.  Ісаєва Г. Метод проектів – ефективна технологія навчання. За матеріалами Освіта.ua: видавництво «Плеяда». 1998–2001.

4.   Нові педагогічні та інформаційні технології в системі освіти:  навч. посіб. / [Е.С. Полат,  М.Ю. Бухаркіна, М.В. Моісеєва,  А.Е. Петров];  під ред. Е.С. Полат. – М.: Академія, 2003. – 125 с.

5.  Пахомова Н.Ю.  Метод навчального проекту в навчальному закладі :  посіб.  для вчителів та студентів педагогічних вузів / Н.Ю. Пахомова. – 3-е вид., випр. і доп. – М. : АРКТИ, 1999. – 112 с.

6.  Полат Е.С.  Телекоммуникации в учебно-воспитательном процессе школы :  метод. пособ. / [Е.С. Полат,  М.Ю. Бухаркина, Е.Н. Ястребцева и др.]. –  М. :  АРКТИ, 1993. – 47 с.

7.  Радул В.В. Соціальна зрілість як вершина акмеологічного розвитку особистості/ В.В. Радул// Рідна школа. – 2011. –  № 3. – С.15–20.

8.  Рацул А.Б. Акмеологічні особливості у процесі соціального і професійного становлення вчителя/ А.Б. Рацул// Наукові записки. – Кіровоград, 2012. – Вип.87. – С.23–28. – (Серія: Педагогічні науки).

9.  Сальнікова І.І., Шестопалов Є.А. Інформатика. Практичні та тематичні роботи і проекти. 10–11 класи/ – Шепетівка: «ПП Шестопалов Є.А.», 2008 – 160 с.

10.              Сергеев И.С. Как организовать проектную деятельность учащихся : практ. пособ. Для работников общеобразовательных учреждений /  И.С. Сергеев. – 6-е изд.,  испр.  и доп. – М. : АРКТИ, 2008. – 80 с.

11.              Соловйов И.М. З практики методу проектів в американських школах / И.М. Соловйов // На шляхах до нової школи. – 1930. – № 7. –  С. 95–102.

12.              Сучасні педагогічні та інформаційні технології  в системі освіти: навч.  посіб. / Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркіна. – М. : Академія, 2007. – 85 с.