Мета: розвиток пізнавального інтересу учнів; формування комунікабельної, креативної, самостійно мислячої особистості, яка прагне успіху, самостійно будує траєкторію індивідуального розвитку.
Працюючи над проблемним питанням "Акмеологічний підхід до вивчення інформатики", насамперед ставлю перед собою завдання: сформувати та закріпити у свідомості гімназистів старших класів затребувану необхідність у саморозвитку та самореалізації.
Самоактивізувати особистісне професійне "Я" дозволяє застосування на уроках таких акмеологічних технологій:
- ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);
- технології психоконсультування;
- тренінгові технології;
- технології розвивального навчання;
- технологія особистісно зорієнтованого навчання;
- метод проектів.
Акме-технології спрямовані на формування мотиву самоствердження. У зв'язку з цим пріоритетним для мене стає проблема розвитку навчальної мотивації учнів. Саме акме-технології допоможуть учням пізнати себе, свій внутрішній світ, усвідомити себе частиною соціуму.
Намагаюся сформувати конкурентноспроможного випускника школи, який має явні переваги в порівнянні з іншими фахівцями завдяки особистісному та професійному потенціалу, здатний витримувати конкурси, вибори, умови середовища, що змінилось, переборювати перешкоди, домагатись успіху в житті, професійній сфері, закріплювати цю успішність у свідомості інших людей і робити свої дії певною нормою для інших. У конкурентноспроможного випускника добре розвинені адаптаційні та технологічні здібності. Детермінантами конкурентноспроможності є інтелектуальні, емоційно-вольові, комунікативні переваги та складові здоров'я дитини.
Кінцевий результат використання акме-технологій - стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконалення, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах.
Власну діяльність здійснюю на основі неухильного дотримання законів прав та інтересів усіх суб'єктів освітньо-виховного процесу. Прагну до максимального врахування й задоволення потреб і схильностей учнів, інтересів їхніх батьків, приділяючи при цьому особливу увагу рішенню питань створення комфортних умов для дітей на уроці.
Батьків вважаю рівноправними суб'єктами освіти та соціальними партнерами школи. Вони мають можливість одержувати інформацію про успіхи своїх дітей і брати активну участь у створенні й коректуванні індивідуальної освітньої траєкторії своїх дітей.
У педагогічній науці вже, майже, неможливо створити щось принципово нове. Якщо ретельно роздивитися, проаналізувати, то приходиш до висновку, що це все вже було, але "метод проектів" дозволяяє перекинути місток між досвідом і проблемами педагогів першої третини XX ст. та вимогами сьогодення, дозволяє відійти від традиційності в навчанні. Це цільовий акт діяльності, в основі якого - інтереси учня.
При використанні в навчанні методу проектів змінюються стосунки між учителем та учнями:
Педагогічна цінність методу проектів полягає в тому, що він, будучи методом практичної цілеспрямованої дії, відкриває можливості формування особистого життєвого досвіду дитини у взаємодії з довкіллям.
Це педагогічна технологія, яка активізує суб'єктивну позицію дитини в педагогічному процесі, виходячи з дитячих потреб та інтересів, вікових та індивідуальних особливостей учня, стимулює дитячу самодіяльність. Метод проектів виводить педагогічний процес зі стін навчального закладу в довкілля, природне та соціальне середовище.
Крім того, цей метод сприяє актуалізації знань, умінь, навичок учнів, їх практичному використанню у взаємодії з навколишнім середовищем. Він стимулює потреби дитини в самореалізації, самовираженні, в творчій особистісно та суспільно значимій діяльності; дозволяє поєднувати в педагогічному процесі колективне та індивідуальне. Це технологія, яка забезпечує розвиток особистості дитини, дозволяє вести учня сходинками розвитку - від проекту до проекту.
У своїй педагогічній діяльності практикую різні види проектів: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані.
Найскладнішим для впровадження у навчальний процес проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап.
При плануванні на навчальний рік виділяю провідну тему чи декілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі формулюю відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Але варто пам'ятати, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат "витягується" із Інтернету.
Чіткість організації проектування визначається конкретністю постановки мети, визначенням запланованих результатів, виясненням вихідних даних. Дуже ефективним є використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де вказується необхідна і допоміжна література для самоосвіти, вимоги вчителя до якості проекту, форми і методи кількісної оцінки результатів, алгоритми проектування.
Організовую роботу таким чином, щоб учні навчалися:
Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Якщо великий інформаційний і технологічний обсяг проекту, то учнів об'єдную в групи. Така ситуація сприяє становленню та формує соціалізовану особистість. Працюючи у команді, діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.
З досвіду зазначу, що найскладніше самостійно розподіляти обов'язки. Тут слід дотримуватися принципу "кожний робить те, що зможе зробити краще інших". Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.
Під час роботи з інформаційною частиною проекту деяким учням буде складно зорієнтуватися в інформаційному просторі. Тому рекомендую розпочати навчання учнів із пошуку і відбору необхідних відомостей у рамках занять із майже всіх предметів. Певні труднощі для учнів пов'язані з аналітичною частиною проекту. Вони не вміють розставити логічні та емоційні акценти, оцінити явища вцілому. Не завжди легко для них оцінити форму презентації матеріалу. Тоді складаю графік індивідуальних консультацій, коли учні подають у чорновому варіанті підсумки чергового етапу роботи над проектом, і коригую у випадку необхідності.
Основні вимоги, завдання, підходи до організації проектів, параметри оцінки, зразки проектів з досвіду подано у навчально-методичному посібнику "Акмеологічний підхід до вивчення інформатики".
Уміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини в процесі навчання.
Учитель має не тільки добре знати свій предмет, а й бути компетентним в інших галузях наук, бачити точки їх дотику. Педагог повинен знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання, він має бути комунікабельним, толерантним і, найголовніше, - творчим.
Чому саме метод проектів обрала я?
Відповідь на це запитання оформлю схематично.
Почала працювати над даною темою у 2013 році. Окремі напрацювання вміщено у навчально-методичному посібнику "Акмеологічний підхід до вивчення інформатики", який здобув III місце у Обласному етапі конкурсу "Ярмарок педагогічної творчості" у номінації "Інформатика". Ознайомитись з матеріалами можна в рубриці "Видавнича діяльність".
Власну діяльність здійснюю на основі неухильного дотримання законів прав та інтересів усіх суб'єктів освітньо-виховного процесу. Прагну до максимального врахування й задоволення потреб і схильностей учнів, інтересів їхніх батьків, приділяючи при цьому особливу увагу рішенню питань створення комфортних умов для дітей на уроці.
Батьків вважаю рівноправними суб'єктами освіти та соціальними партнерами школи. Вони мають можливість одержувати інформацію про успіхи своїх дітей і брати активну участь у створенні й коректуванні індивідуальної освітньої траєкторії своїх дітей.
У педагогічній науці вже, майже, неможливо створити щось принципово нове. Якщо ретельно роздивитися, проаналізувати, то приходиш до висновку, що це все вже було, але "метод проектів" дозволяяє перекинути місток між досвідом і проблемами педагогів першої третини XX ст. та вимогами сьогодення, дозволяє відійти від традиційності в навчанні. Це цільовий акт діяльності, в основі якого - інтереси учня.
При використанні в навчанні методу проектів змінюються стосунки між учителем та учнями:
- учень визначає мету діяльності - учитель допомагає йому в цьому;
- учень відкриває нові знання - учитель рекомендує джерело для їх здобуття;
- учень експериментує - учитель розкриває можливі форми й методи експерименту, допомагає організувати навчально-трудову діяльність;
- учень вибирає - учитель сприяє прогнозуванню результатів вибору;
- учень активний - учитель створює умови для прояву активності;
- учень - суб'єкт навчання, учитель - партнер;
- учень несе відповідальність за результати своєї діяльності - учитель допомагає отримати результати й виявити способи вдосконалення діяльності.
Педагогічна цінність методу проектів полягає в тому, що він, будучи методом практичної цілеспрямованої дії, відкриває можливості формування особистого життєвого досвіду дитини у взаємодії з довкіллям.
Це педагогічна технологія, яка активізує суб'єктивну позицію дитини в педагогічному процесі, виходячи з дитячих потреб та інтересів, вікових та індивідуальних особливостей учня, стимулює дитячу самодіяльність. Метод проектів виводить педагогічний процес зі стін навчального закладу в довкілля, природне та соціальне середовище.
Крім того, цей метод сприяє актуалізації знань, умінь, навичок учнів, їх практичному використанню у взаємодії з навколишнім середовищем. Він стимулює потреби дитини в самореалізації, самовираженні, в творчій особистісно та суспільно значимій діяльності; дозволяє поєднувати в педагогічному процесі колективне та індивідуальне. Це технологія, яка забезпечує розвиток особистості дитини, дозволяє вести учня сходинками розвитку - від проекту до проекту.
У своїй педагогічній діяльності практикую різні види проектів: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані.
Найскладнішим для впровадження у навчальний процес проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап.
При плануванні на навчальний рік виділяю провідну тему чи декілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі формулюю відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Але варто пам'ятати, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат "витягується" із Інтернету.
Чіткість організації проектування визначається конкретністю постановки мети, визначенням запланованих результатів, виясненням вихідних даних. Дуже ефективним є використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де вказується необхідна і допоміжна література для самоосвіти, вимоги вчителя до якості проекту, форми і методи кількісної оцінки результатів, алгоритми проектування.
Організовую роботу таким чином, щоб учні навчалися:
- визначати основні і поточні (проміжні) мету і завдання;
- шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні;
- здійснювати і аргументувати вибір;
- передбачати наслідки вибору;
- діяти самостійно (без підказки);
- порівнювати отриманий результат з тим, що передбачається;
- об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування.
Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Якщо великий інформаційний і технологічний обсяг проекту, то учнів об'єдную в групи. Така ситуація сприяє становленню та формує соціалізовану особистість. Працюючи у команді, діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.
З досвіду зазначу, що найскладніше самостійно розподіляти обов'язки. Тут слід дотримуватися принципу "кожний робить те, що зможе зробити краще інших". Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.
Під час роботи з інформаційною частиною проекту деяким учням буде складно зорієнтуватися в інформаційному просторі. Тому рекомендую розпочати навчання учнів із пошуку і відбору необхідних відомостей у рамках занять із майже всіх предметів. Певні труднощі для учнів пов'язані з аналітичною частиною проекту. Вони не вміють розставити логічні та емоційні акценти, оцінити явища вцілому. Не завжди легко для них оцінити форму презентації матеріалу. Тоді складаю графік індивідуальних консультацій, коли учні подають у чорновому варіанті підсумки чергового етапу роботи над проектом, і коригую у випадку необхідності.
Основні вимоги, завдання, підходи до організації проектів, параметри оцінки, зразки проектів з досвіду подано у навчально-методичному посібнику "Акмеологічний підхід до вивчення інформатики".
Уміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини в процесі навчання.
Учитель має не тільки добре знати свій предмет, а й бути компетентним в інших галузях наук, бачити точки їх дотику. Педагог повинен знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання, він має бути комунікабельним, толерантним і, найголовніше, - творчим.Чому саме метод проектів обрала я?
Відповідь на це запитання оформлю схематично.
Почала працювати над даною темою у 2013 році. Окремі напрацювання вміщено у навчально-методичному посібнику "Акмеологічний підхід до вивчення інформатики", який здобув III місце у Обласному етапі конкурсу "Ярмарок педагогічної творчості" у номінації "Інформатика". Ознайомитись з матеріалами можна в рубриці "Видавнича діяльність".
Немає коментарів:
Дописати коментар